Азіатська кухня для нас, європейців, є незвичною і її хочеться спробувати хоч раз, щоб точно знати – подобається вона чи ні. Суші та роли, якими ласує увесь світ, це лише маленька частина від всього багатства азіатської кухні. І вона, очевидно, має дуже багато відмінностей в порівнянні із європейською кухнею.
Коли говоримо «азіатська кухня», то маємо на увазі японську, китайську, в’єтнамську, корейську, тайську, малазійську та філіппінську кухні. Кожна з цих країн, звісно, має своє особливості кулінарного мистецтва та харчування, але є певні риси та тенденції, які їх об’єднують. Вона є дуже традиційною, а традиції старанно оберігаються і передаються з покоління в покоління.
Не буде дивиною, якщо сказати, що рис – це основний інгредієнт азіатської кухні. І це закономірно, адже він є головною сільськогосподарською культурою у всій Азії. Із нього роблять борошно, солодощі, використовують як гарнір майже у кожній страві. Азіати не уявляють собі трапезу без рису. Але в кожній країні існують свої особливості. Наприклад, в Японії страви готують із круглого рису, в Таїланді – із довгого та липкого жасминового, в Індії найпопулярнішим є сорт довгозернистого рису – басматі.
Для нас є екзотичними рисові тістечка, але в Китаї та Японії солодощі роблять саме так: зовсім без борошна або із рисовим.
Азіатська кухня без традиційної локшини не була б справжньою азіатською кухнею. Зазвичай її готують із пшеничного борошна із додаванням яєць. Її додають в різні супи та салати. Здебільшого її заправляють соєвим соусом.
Щодо соусів – то це також незамінний елемент на азіатській кухні. Хоча в кожній країні також є свої особливості використання соусів. В Китаї додають звичайний для нас соєвий соус або схожий на нього – устричний, він трішки густіший та більш ароматний. А ось в Індонезії використовують соус із ферментованої риби, який має дуже різкий та незвичний для нас запах. До багатьох страв додають кокосове молоко та свіжу зелень.
Приправи, які використовують під час приготування їжі, також різняться в кожній країні. В Кореї, як основну приправу, використовують смажений кунжут. Його додають майже в кожну страву. А в Китаї люблять фенхель, сичуанський перець, аніс, корицю, бадьян. Китайці мають навіть власну суміш трав – усянмянь – до її складу входить кориця, фенхель, гвоздика, бадьян, які змішують порівну.
Здається, що всю азіатську кухню можна звести до одного і найважливішого продукту – морепродуктами, окрім рису, звісно. Це також завдяки близькості до моря. І це поєднання рису та морепродуктів, яке є закономірним, називається ролами та сушами і є відомими на увесь світ. Для суші та ролів використовують добірні сорти риби – сьомгу, лосось, тунець. Основні інгредієнти обох страв однакові, а різняться вони тим, що в суші рис накладається на смужку риби і загортається, тобто він всередині, а в ролах – риба є внутрішньою начинкою. В Європі стало популярним добавляти до риби різні інгредієнти, наприклад, сир Філадельфію.
В Азії їжу подають нарізану на маленькі шматочки, тому її дуже зручно їсти маленькими шматочками. І не тільки суші та роли, але й, наприклад, страва під назвою темпура – риба або курка в клярі, нарізана маленькими шматочками. А в Китаї їдять паличками локшину із різними приправами та соєвим соусом.
За аналогією ролів роблять в Азії і солодкі тістечка – футомаки. Їх готують з рису, ягід, фруктів, з додаванням сипу фета або м’якого вершкового сиру. І туди зовсім не додають пшеничне борошно. Рис відварюють, готують сир, ягоди, після чого начинку загортають в норі – спеціальні водорості. До речі, суші також готують із норі.
В Китаї традиційними солодощами є Місячний пряник, яким є трішки прозорим, бо в його склад входить соя, квасоля, рисове борошно… На цей десерт подібні японські тістечка – вагасі. В Кореї на десерт зазвичай подають фаршировані кремом та горіхами фрукти.
Азія може видатись іншим та дуже далеким світом кулінарного мистецтва. Спробуйте її на смак в ресторані азіатської кухні, нехай страви відкриють Вам той інший світ. Спробуйте, Ви не пошкодуєте, якщо зробите таку кулінарну мандрівку!