Кухні світу

Австрійська кухня: як Відень зібрав страви цілої імперії

· 4 хв читання
Ресторан «Вілла Австрія»
Фото: Ресторан «Вілла Австрія»

Штрудель у Львові настільки звичний, що здається своїм, і кава з десертом після обіду теж. З 1772 до 1918 року Львів належав Габсбургам, тому австрійське меню тут читається як сімейний альбом. Тільки в цьому альбомі самих австрійців менше, ніж очікуєш, бо страви сюди приїжджали з усіх кінців імперії.

Кухня, названа іменем міста

Віденці люблять казати, що їхня кухня єдина у світі, названа на честь міста. Це формулювання туристичних організацій, і самі вони часом обережно додають «мабуть». Сама назва «віденська кухня» трапляється в кулінарних книгах ще наприкінці XVIII століття. А от цілісним поняттям, як пише дослідник кухні Габсбургів, вона стала майже лише після 1918 року, коли імперія вже зникла.

Звідки ж вона взялася? У XVIII–XIX століттях до заможних віденських домів наймалося багато куховарок із Богемії, і рецепти переїжджали разом із ними. У столиці ці страви перероблювали й записували, а ресторани й вокзальні буфети розносили імперією далі.

Карта імперії на одній тарілці

Гуляш дала Угорщина. Причому в дорозі він змінився: залізницею угорський суп дістався до інших міст імперії вже як тушкована яловичина.

Штрудель віденці теж отримали через Угорщину, а та, кажуть, перейняла його в турків. Тонке тісто з яблуками стало австрійським уже після цієї подорожі.

Абрикосові кнедлі й палачинти за чеською традицією могли бути повноцінною основною стравою. Кнедлі подають і солоними, картопляними, до м'яса.

Гугельгупф, висока кільцева баба, стояв у кав'ярнях поряд із горнятком меланжу.

Точніше було б назвати цю кухню не національною, а зібраною: столиця брала чуже й доводила до свого смаку.

Страва, яка справді віденська

Є виняток, і австрійське міністерство прямо його називає. Тафельшпіц і вся культура вареної яловичини вважаються справді віденською спеціальністю. Тафельшпіц — це шматок яловичини зі стегна молодого вола з тонким шаром жиру по краю. М'ясо лише повільно томлять, а не кип'ятять, ріжуть скибками й подають зі шніт-цибулевим соусом, хроном із яблуком та смаженою картоплею.

Прославив її Франц Йосиф, відомий скромними смаками. Палацовий протокол вимагав французької кухні на офіційних прийомах, зате в родинному колі в Шенбрунні імператор замовляв віденські страви й особливо тафельшпіц. Кажуть, що влітку в Бад-Ішлі він обходився кисляком і житнім хлібом. Важко придумати кращу рекламу вареному м'ясу: людина могла їсти що завгодно, а обрала це.

Чотири версії про один млинець

Кайзершмаррн — порваний товстий омлет-млинець із родзинками й цукровою пудрою. Міністерство сільського господарства Австрії переказує відразу кілька легенд про нього. За однією, цю страву подали імператорові на полюванні, поліпшивши селянський рецепт. За другою, кухар зіпсував млинець, а імператор відіслав його назад. За третьою, страву вигадали 1854 року для імператриці Єлизавети, яка берегла фігуру й відмовилась.

Історики натомість припускають нудніше: «кайзер» тут узагалі може бути спотвореним словом «казер», тобто пастух на альпійській полонині. Тоді виходить просто пастуший омлет, якому пощастило зі співзвуччям.

Торт у суді й шніцель без документів

Захер — шоколадний торт із абрикосовим джемом. Австрійське міністерство пише, що 1832 року торт уперше зробив 16-річний учень кухні князя Меттерніха Франц Захер. Кажуть, шеф-кухар тоді захворів, і десерт для гостей дістався хлопцеві. Шоколадні торти, щоправда, були в кулінарних книгах ще у XVIII столітті.

Віденський шніцель, найтонша телятина в золотій паніровці, має ще більш підозрілу біографію. Легенда каже, що рецепт міланської котлети привіз із Італії 1857 року фельдмаршал Радецький. Лінгвіст Гайнц-Дітер Поль назвав цю історію вигадкою, а назва «віденський шніцель» є в кулінарній книзі вже 1831 року. Шніцель із курки чи свинини теж смачний, та це вже родич оригіналу.

Рахунок лише за каву

Перша задокументована кав'ярня Відня відкрилась 1685 року на нинішній Ротентурмштрасе, тримав її вірменин Йоганн Діодато. У 2011 році віденську кав'ярню внесли до австрійського переліку нематеріальної спадщини з формулюванням, яке хочеться вивісити над кожною стійкою: тут споживають час і простір, а в рахунку з'являється лише кава.

Де скуштувати у Львові

Перелік є в добірці закладів австрійської кухні. У «Віллі Австрія» в меню стоїть віденський шніцель і штрудель з яблуками. Ресторан «Амадеус» пропонує шніцель по-віденськи, картопляні віденські кнедлі й віденську телятину в бульйоні, близьку за ідеєю до тафельшпіца. По Захер і яблучний штрудель ідіть у ресторан-кондитерську «Вероніка».

Імперії давно немає, а її найдовговічнішим договором між народами виявився обідній стіл.

Заклади можуть змінювати меню, тож окремої страви сьогодні може й не бути. Якщо йдете заради неї, краще спершу зателефонувати.

Заклади зі статті

Добірки за темою

Читайте також

Рубрики журналу