Кухні світу

Угорська кухня: паприка, яку чистили вручну, і гуляш, що є супом

· 4 хв читання
Готель-ресторан «Статус»
Фото: Готель-ресторан «Статус»

На полицях із приправами вона стоїть поруч із сіллю й перцем, тому про неї рідко думають. Проте одна червона спеція визначає в цій кухні майже все: колір, запах, національну гордість і навіть одну Нобелівську премію. Простежмо шлях паприки, а страви підуть за нею.

Рослина з Мексики, що приїхала з османами

Перець, із якого її мелють, одомашнили в Мексиці. До Угорщини він дійшов через Османську імперію у XVI–XVII століттях і довго залишався радше декоративною рослиною. Перші плантації навколо Сегеда, кажуть, заклали францисканські ченці. Сама назва прийшла з балканських слов'янських мов, від слова «папар», тобто перець.

З клумби на стіл паприка перейшла лише приблизно за двісті років. Сегед і Калоча в сонячному півдні країни досі вважаються двома її столицями, а за словами місцевої кураторки музею Аніти Молнар, сегедський бум почався лише після Великої повені 1879 року, яка зруйнувала місто.

Десять тисяч пар рук

Найнесподіваніше в цій історії те, що приблизно до 1940-х угорська паприка була пекучою за замовчуванням. Солодку й напівсолодку отримували вручну: виймали серцевину, розрізали стручок, вивертали його і зішкрібали пекучі прожилки. Між двома світовими війнами цим займалося понад десять тисяч людей, а працювало 20 млинів.

Зараз ґатунків вісім, від солодкого едешнемеш до міцного ереш. За м'якістю, яку сьогодні сприймають як належне, стояла дуже конкретна й дуже нудна ручна робота.

Нобелівська премія із сегедського перцю

Біохімік Альберт Сент-Дьйорді працював в університеті Сегеда. У 1932 році він довів, що виділена ним раніше кислота і є вітаміном С, а згодом виявив, що місцева паприка дуже багата на цей вітамін і дає його у великій кількості. Премію 1937 року він отримав за дослідження біологічного окиснення, особливо вітаміну С. Паприки у формулюванні Нобелівського комітету немає, але дослідженням вона справді прислужилася.

Гуляш, якого не їдять виделкою

Ось де частіше за все буває непорозуміння. Гуляш угорською — густий суп, а не рагу. Угорський шеф початку ХХ століття Кароль Гундель писав, що за межами країни гуляшем називають майже все, у чому є паприка. Саме слово означає пастуха, а найдавніші версії страви взагалі обходились без паприки.

Якщо вам принесли густе м'ясо з підливою під назвою «гуляш», кухар не помилився, просто ця страва довго подорожувала імперією й дорогою загусла. Хочете угорської версії — запитайте, чи подають її як суп.

Поряд у меню шукайте таке:

Бограч. Густий суп із м'яса, картоплі та паприки, названий на честь казана, де його варять. У нас його вважають закарпатською стравою.

Курка паприкаш. Курка в соусі на паприці й сметані, з дрібними галушками.

Лечо. Тушковані перець і томати.

Лангош. Смажений корж із часниковою олією, сметаною чи сиром. Колись це були залишки тіста, спечені у вогні великої печі при тижневому випіканні хліба, а в смажений вуличний снек він перетворився вже у другій половині ХХ століття.

Торт Добош. Шари бісквіта й шоколадного крему під карамельною скоринкою.

Салямі. В'ялена ковбаса, яку добре знають і далеко за межами Угорщини.

Свиня в кучерях

У 1833 році сербський князь Мілош Обренович надіслав угорському палатину ерцгерцогу Йосифу дванадцять свиней породи шумадинка. Від їхнього схрещування з місцевими породами вийшла мангалиця, кучерява свиня, більше схожа на вівцю. Жир становив 65–70 відсотків її туші, а сало й смалець до 1920-х були основною їжею пересічних угорців.

Цим порода й поплатилась. Після 1950-х, з маргарином і холодильниками, стали потрібні нежирні свині, і 1991 року в Угорщині лишалося близько двох сотень племінних тварин. Сьогодні її м'ясо та сало шукають шеф-кухарі, а ще недавно цю породу рятували від зникнення.

Вино, старше за власну легенду

За переказом, токайське асу вперше зробив священник Мате Сепші Лацко близько 1630 року, коли збір затримався через війну й виноград встиг зморщитися. Гарна історія, але перший письмовий запис про вино асу датований 1571 роком, у реєстрі родини Гараї.

Виноградники Токаю почали ділити на класи ще в першій половині XVIII століття, більш ніж за століття до знаменитої класифікації Бордо. Кажуть, король Людовик XIV назвав це вино королем вин і вином королів. Перевірити це вже нікому, та токайському й так є що розповісти.

Де скуштувати у Львові

Перелік закладів є в добірці угорської кухні. Угорський бограч стоїть у меню готелю-ресторану «Статус», а бограч по-угорськи варять у готелі «Європа». Для порівняння зайдіть у «Комору», де ця сама страва вже зветься закарпатською.

Дві тарілки з однаковою назвою й різним кордоном розкажуть про цю кухню більше, ніж довгий перелік.

Заклади можуть змінювати меню, тож окремої страви сьогодні може й не бути. Якщо йдете заради неї, краще спершу зателефонувати.

Заклади зі статті

Добірки за темою

Читайте також

Рубрики журналу